з 8.30 до 21.30
Кращий сайт Члена Клубу ГК «Амріта»
0Перейти до каталогу
Фітотерапія

Фітотерапія

В останнє десятиріччя траволікування інтенсивно розвивається. Цей давній напрям у медицині дедалі більше привертає увагу як лікарів-практиків і народних цілителів, так і науковців. До 50-х років ХХ століття ліки з рослин становили 70-80% усіх медикаментів, а нині лише третину препаратів отримують з рослин. Ось чому терапія природними засобами повинна займати належне місце в клінічній практиці. У першу чергу це стосується системи вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації МОЗ України, зокрема Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

Помітне зростання інтересу до народної фітотерапії починається з 70-х років минулого століття. Заснування Української асоціації народної медицини та створення системи її вищих навчальних закладів, поширення мережі лікарняних установ недержавної форми власності істотно сприяло відновленню уваги медичної громади до фітотерапії та усвідомленню її реальної ролі й місця в практичній медицині.

Останніми роками спостерігається розширення діапазону наукових пошуків щодо вивчення властивостей лікарських засобів рослинного походження та наукового обґрунтування доцільності широкого впровадження фітотерапії в клінічну медицину. Наукові розробки виконують у закладах освіти на рівні пошукової та ініціативної тематики кафедр та факультетів фармацевтичного профілю. Водночас ці роботи є фрагментами наукового супроводу ряду національних та державних програм у сфері охорони здоров’я, які нині реалізуються. Розширюється діапазон експериментальних досліджень та наукових клінічних розробок також у науково-дослідних установах МОЗ та АМН України.

За експертною оцінкою спеціалістів, що була опублікована у бюлетені ВООЗ за 1987 рік, 75% усіх хворих повинні лікуватися тільки засобами рослинного походження, які мають меншу побічну дію.

Преса все частіше порушує питання щодо ролі та місця траволікування у клінічній практиці. Але вона недостатньо висвітлює причини, що гальмують впровадження фітотерапії в клінічну практику. Це, зокрема, невирішене питання щодо підготовки кадрів, невдосконалена система впровадження в клініку засобів рослинного походження народної медицини, невизначена їх номенклатура. На жаль, у нашій країні також ще недостатньо проводиться охоронно-збережувальна робота щодо рідкісних лікарських рослин, які опинилися під загрозою зникнення.

Фітотерапія, як будь-яка наука, має свою методологію та можливості для свого розвитку. Мета навчання фітотерапії — набуття навичок з використання лікарських рослин для патогенетично обгрунтованого лікування та профілактики захворювань. Тож викладання та вивчення цієї галузі повинно проводитися, на наш погляд, за такими напрямами: практична робота на ділянках по вирощуванню лікарських рослин та засвоєння знань з ботаніки з елементами фармакогнозії. Майбутні лікарі повинні знати біохімію біологічно активних сполук, їх фармакологічну дію, тобто фармакокінетику та фармакодинаміку залежно від хімічного складу основних сполук, також проходити курс профілізації за загальною та спеціальною клінічною фітотерапією. Таким чином, треба розвивати престиж наукового підходу у використанні лікарських засобів рослинного походження.

За умов реформування системи охорони здоров’я в Україні, зокрема її первинної ланки, та запровадження засад сімейної медицини вбачається доцільним та нагальним опрацювання питання щодо розширення і поглиблення знань сімейного лікаря у сфері траволікуванні. Для цього потрібно використовувати науково-просвітницькі роботи, зокрема тематичні публікації у фахових медичних журналах, та приділяти поглиблену увагу викладанню засад фітотерапії як на додипломному, так і на післядипломному етапах навчання лікарів.

Подальший розвиток фітотерапії в Україні, на наш погляд, потребує вирішення низки проблем. У першу чергу, це розширення діапазону поглиблених наукових досліджень лікувальних властивостей лікарських засобів рослинного походження. З огляду на це доцільним є створення спеціалізованого науково-дослідного центру.

По-друге, йдеться про створення сучасного банку даних з постійно поновлюваною інформацією щодо номенклатури лікарських засобів рослинного походження, описів їх властивостей, особливостей застосування, ролі фітокомпонентів у офіційних фармацевтичних засобах. Такий банк даних завдяки сучасним інформаційним технологіям має бути доступним для широкого медичного загалу.

Третій крок — це удосконалення механізмів впровадження фітопрепаратів у широку медичну практику. Доречним буде залучення до цієї роботи спеціалізованих науково-дослідних установ клінічного профілю та поширення їх досвіду у сфері фітотерапії у закладах системи охорони здоров’я. Важливим фактором, що сприятиме розвитку фітотерапії, буде вирішення питання щодо широкого залучення лікарських засобів рослинного походження у стандарти медичних технологій, особливо, з огляду на демографічну тенденцію щодо збільшення питомої ваги населення старших вікових груп.

Потребує подальшого нарощування інноваційна діяльність у галузі фітотерапії. Безперечним позитивним заходом у цьому напрямі стало започаткування спеціалізованого профільного видання «Фітотерапія. Часопис». Разом з тим бачиться доцільним заснування тематичного додатку до зазначеного часопису, який би слугував більшому поширенню інформації в галузі фітотерапії за окремими розділами (кардіологія, гастроентерологія, ендокринні захворювання тощо) не тільки для спеціалістів-фітотерапевтів, але й широких верств населення.

Заслуговує на серйозну увагу широке впровадження досвіду фітотерапії у медичну практику. Для цього варто організувати розробку відповідних методичних рекомендацій та інформаційних листів. Подальшому розвитку фітотерапії, безперечно, сприятиме регулярне проведення спеціалізованих науково-практичних конференцій та з’їздів з питань траволікування, оскільки, на жаль, нині ще слабо ведеться впровадження сучасних наукових знань з питань траволікування як серед медичних працівників, так і просвітницька робота серед широких верств населення.

Сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що фітотерапія є на сьогодні одним із перспективних напрямів у медицині. Використання досвіду, накопиченого народною медициною України впродовж багатьох століть, наукове його переосмислення, поглиблення уваги наукової та медичної громадськості до вирішення сучасних проблем її є запорукою подальшого розвитку фітотерапії в Україні.

У доповіді «Місце та роль фітотерапії. Фармакобіологічна дія засобів рослинного походження» завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор Іван Сергійович Чекман особливий акцент зробив на необхідності обґрунтування наукового аспекту фітотерапії, для того щоб рослинні препарати були включені у список доказової медицини. Це, підкреслив доповідач, дасть змогу більш ефективно застосовувати фітопрепарати в клінічній практиці.

— Лікарі всіх спеціальностей широко використовують багато рослин та фітопрепаратів, виготовлених на їх основі, зокрема м’яту (ментол, валідол, барбовал, корвалдин), подорожник (плантаглюцид), красавку (настойка беладонни), алтей (мукалтин) тощо.

Фармакобіологічна та фармакотерапевтична дія засобів рослинного походження зумовлена біологічно активними речовинами, що знаходяться в рослинах, які належать до найрізноманітніших хімічних класів органічного та неорганічного світу: глікозидів, флавоноїдів, альдегідів, ефірних олій, алкалоїдів, вітамінів, гормонів, біометалів тощо. Ці біологічно активні речовини знаходяться в певному співвідношенні і оптимально впливають на організм людини. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо). Тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму.

На відміну від синтетичних медикаментів фітопрепарати спричинюють менші ускладнення, особливо алергічні, тому їх можна призначати тривало, особливо для реабілітації хворих. Завдяки наявності в рослинах багатьох активних речовин з різноманітною фармакологічною дією є можливість застосовувати фітопрепарати для лікування багатьох захворювань. Наприклад, комбінований препарат Пектосол містить рідкі екстракти кореня оману високого, моху ісландського, коріння мильнянки лікарської, трави гісопу лікарського, чебрецю звичайного, гліцерин, що дозволяє призначати Пектосол при бронхітах та інших захворюваннях, що супроводжуються кашлем, у тому числі сухим, не лише як муколітичний засіб, але й як протизапальний та антибактеріальний препарат.

Високу фармакобіологічну і фармакотерапевтичну активність проявляють ефірні олії, що легко взаємодіють з рецепторами тканин унаслідок високої розчинності в жирах, впливаючи на фізіологічні механізми діяльності органів. Їх можна вживати всередину, застосовувати зовнішньо, використовувати для інгаляцій. Запропоновані нові лікарські форми препаратів для ванн: пиніментол (для лікування простудних захворювань) і перозон (для лікування ревматизму). Клітковина (целюлоза) — поширений у природі полісахарид, якому властиві значні адсорбівні і антидотні властивості. Дослідження, проведені на кафедрі фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (доцент Л. Г. Голота), а також у Національному політехнічному університеті (професор О. Ф. Тищенко), дали змогу встановити, що препарат з целюлози — карбюлоза — виводить з організму людини радіонукліди, солі важких металів, нітрати і нітрити. Тому Державний фармакологічний центр МОЗ України дозволив широке медичне застосування карбюлози при систематичному надходженні в організм людини радіонуклідів (цезію, стронцію).

Фітопрепаратам властивий широкий спектр фармакологічної дії. Активні речовини женьшеню, елеутерококу, лимоннику діють на нервову і серцево-судинну системи, функцію ендокринних залоз. До того ж, лікарські рослини є сировиною для одержання нових препаратів. Наприклад, багаторічна трав’яниста рослина діоскорея містить біологічно активну речовину — стероїдний сапонін діосцин, який використовують для синтезу гормонів кори надниркової залози та їх аналогів, а також статевих гормональних препаратів.

Встановивши хімічну структуру фізіологічно активних речовин з рослин, можна одержувати такі сполуки синтетичним шляхом у великій кількості. Були розроблені методи синтезу такої складової частини рослин, як цистеїн. Коли до його структури ввели ацетильну групу, отримали синтетичний муколітик ацетилцистеїн, карбометильну групу — карбоцистеїн (бронхоклар). Бронхоклар змінює біохімічні й фізичні властивості слизу, підвищує активність миготливого епітелію органів дихання, розріджує мокротиння і полегшує його виділення, тобто сприяє відхаркуванню.

Фітопрепарати можна комбінувати із синтетичними медикаментами для посилення терапевтичної дії і зменшення побічних ефектів синтетичних засобів. Наприклад, широко відомий препарат барбовал застосовують у медичній практиці понад 30 років. До його складу входить валідол, етиловий спирт альфа-бромізовалеріанової кислоти, фенобарбітал. Барбовал вживають при неврозах, істерії, тахікардії, стенокардитичних болях, вегето-судинній дистонії, на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, а також спазмах травного тракту, які характеризуються болями в животі. Барбовал посилює дію препаратів, що пригнічують функцію центральної нервової системи (снодійні, седативні, анальгетики, нейролептики, транквілізатори). Інший препарат — кратал, що містить амінокислоту таурін, екстракт плодів глоду колючого і екстракт трави собачої кропиви, широко застосовують для лікування вегето-судинної та нейроциркуляторної дистонії, хронічної ішемічної хвороби серця, кардіоміопатії.

На закінчення професор І.С. Чекман зазначив, що докладне вивчення рослин і впровадження в медичну практику нових фітопрепаратів дозволить не лише ефективніше лікувати різні недуги, але й застосовувати ці медикаменти для реабілітації хворих.


RUS


Фитотерапия

Фитотерапия

В последнее десятилетие траволечение интенсивно развивается. Этот древний направление в медицине все больше привлекает внимание как врачей и народных целителей, так и ученых. До 50-х годов ХХ века лекарства из растений составляли 70-80% всех медикаментов, а сейчас только треть препаратов получают из растений. Вот почему терапия природными средствами должна занимать должное место в клинической практике. В первую очередь это касается системы высших медицинских учебных заведений и заведений последипломного образования III-IV уровней аккредитации МОЗ Украины, в частности Национального медицинского университета им. А. А. Богомольца, Киевской медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика.

Заметный рост интереса к народной фитотерапии начинается с 70-х годов прошлого века. Основания Украинской ассоциации народной медицины и создание системы ее высших учебных заведений, распространение сети больничных учреждений негосударственной формы собственности существенно способствовало восстановлению внимания медицинской общественности к фитотерапии и осознанию ее реальной роли и места в практической медицине.

В последние годы наблюдается расширение диапазона научных изысканий по изучению свойств лекарственных средств растительного происхождения и научного обоснования целесообразности широкого внедрения фитотерапии в клиническую медицину. Научные разработки выполняют в учебных заведениях на уровне поисковой и инициативной тематики кафедр и факультетов фармацевтического профиля. Одновременно эти работы являются фрагментами научного сопровождения ряда национальных и государственных программ в сфере здравоохранения, которые сейчас реализуются. Расширяется диапазон экспериментальных исследований и научных клинических разработок также в научно-исследовательских учреждениях МЗ и АМН Украины.

По экспертной оценке специалистов, опубликованной в бюллетене ВОЗ за 1987 год, 75% всех больных должны лечиться только средствами растительного происхождения, которые имеют меньшую побочное действие.

Пресса все чаще поднимает вопрос о роли и месте траволечения в клинической практике. Но она недостаточно освещает причины, тормозящие внедрение фитотерапии в клиническую практику. Это, в частности, нерешенный вопрос о подготовке кадров, неусовершенствованный система внедрения в клинику средств растительного происхождения народной медицины, неопределенная их номенклатура. К сожалению, в нашей стране также еще недостаточно проводится охранно-збережувальна работа относительно редких лекарственных растений, оказавшихся под угрозой исчезновения.

Фитотерапия, как любая наука, имеет свою методологию и возможности для своего развития. Цель обучения фитотерапии - приобретение навыков по использованию лекарственных растений для патогенетически обоснованного лечения и профилактики заболеваний. Поэтому преподавания и изучения этой отрасли должно проводиться, на наш взгляд, по таким направлениям: практическая работа на участках по выращиванию лекарственных растений и усвоения знаний по ботанике с элементами фармакогнозии. Будущие врачи должны знать биохимию биологически активных соединений, их фармакологическое действие, т.е. фармакокинетику и фармакодинамику зависимости от химического состава основных соединений, также проходить курс профилирования по общей и специальной клинической фитотерапией. Таким образом, нужно развивать престиж научного подхода в использовании лекарственных средств растительного происхождения.

В условиях реформирования системы здравоохранения в Украине, в частности ее первичного звена, и внедрение принципов семейной медицины представляется целесообразным и актуальным разработка вопроса о расширении и углублении знаний семейного врача в сфере траволечении. Для этого нужно использовать научно-просветительские работы, в частности тематические публикации в профессиональных медицинских журналах, и уделять углубленную внимание преподаванию основ фитотерапии как на додипломном, так и на последипломном этапах обучения врачей.

Дальнейшее развитие фитотерапии в Украине, на наш взгляд, требует решения ряда проблем. В первую очередь, это расширение диапазона углубленных научных исследований лечебных свойств лекарственных средств растительного происхождения. Учитывая это целесообразно создание специализированного научно-исследовательского центра. Во-вторых, речь идет о создании современного банка данных с постоянно обновляемой информацией о номенклатуре лекарственных средств растительного происхождения, описаний их свойств, особенностей применения, роли фитокомпонентов в официальных фармацевтических средствах. Такой банк данных благодаря современным информационным технологиям должен быть доступным для широкого медицинского общественности.

Третий шаг - это совершенствование механизмов внедрения фитопрепаратов в широкую медицинскую практику. Уместным будет привлечение к этой работе специализированных научно-исследовательских учреждений клинического профиля и распространение их опыта в сфере фитотерапии в учреждениях системы здравоохранения. Важным фактором, способствовать развитию фитотерапии, будет решение вопроса относительно широкого привлечения лекарственных средств растительного происхождения в стандарты медицинских технологий, особенно, учитывая демографическую тенденцию по увеличению удельного веса населения старших возрастных групп.

Требует дальнейшего наращивания инновационная деятельность в области фитотерапии. Бесспорным положительным мероприятием в этом направлении стало учреждение специализированного профильного издания «Фитотерапия. Журнал». Вместе с тем представляется целесообразным учреждение тематического приложения к указанному журнала, который бы служил большему распространению информации в области фитотерапии по разделам (кардиология, гастроэнтерология, эндокринные заболевания и др.) не только для специалистов-фитотерапевтов, но и широких слоев населения.

Заслуживает серьезного внимания широкое внедрение опыта фитотерапии в медицинскую практику. Для этого следует организовать разработку соответствующих методических рекомендаций и информационных писем. Дальнейшему развитию фитотерапии, несомненно, будет способствовать регулярное проведение специализированных научно-практических конференций и съездов по вопросам траволечения, поскольку, к сожалению, ныне еще слабо ведется внедрение современных научных знаний по вопросам траволечения как среди медицинских работников, так и просветительская работа среди широких слоев населения.

Современный зарубежный и отечественный опыт свидетельствует, что фитотерапия является на сегодня одним из перспективных направлений в медицине. Использование опыта, накопленного народной медициной Украине на протяжении многих веков, научное его переосмысления, углубления внимания научной и медицинской общественности к решению современных проблем ее является залогом дальнейшего развития фитотерапии в Украине.

В докладе «Место и роль фитотерапии. Фармакобиологична действие средств растительного происхождения »заведующий кафедрой фармакологии с курсом клинической фармакологии Национального медицинского университета им. А. А. Богомольца, доктор медицинских наук, профессор Иван Сергеевич Чекман особый акцент сделал на необходимости обоснования научного аспекта фитотерапии, чтобы растительные препараты были включены в список доказательной медицины. Это, подчеркнул докладчик, позволит более эффективно применять фитопрепараты в клинической практике.

– Врачи всех специальностей широко используют много растений и фитопрепаратов, изготовленных на их основе, в частности мяту (ментол, валидол, Барбовал, корвалдин), подорожник (плантаглюцид), красавку (настойка белладонны), алтей (мукалтин) и т.д.

Фармакобиологическое и фармакотерапевтическая действие средств растительного происхождения обусловлена ​​биологически активными веществами, которые находятся в растениях, принадлежащих к разным химических классов органического и неорганического мира: гликозидов, флавоноидов, альдегидов, эфирных масел, алкалоидов, витаминов, гормонов, биометаллов т.д. Эти биологически активные вещества находятся в определенном соотношении и оптимально воздействуют на организм человека. Компоненты фитопрепаратов по химическому строению подобные или идентичные физиологически активным веществам организма, в частности его метаболитам (аминокислотам, витаминам, ферментам и т.п.). Поэтому такие лекарства более физиологично включаются в биохимические процессы человеческого организма.

В отличие от синтетических медикаментов фитопрепараты вызывают меньшие осложнения, особенно аллергические, поэтому их можно назначать длительно, особенно для реабилитации больных. Благодаря наличию в растениях многих активных веществ с различной фармакологическим действием есть возможность применять фитопрепараты для лечения многих заболеваний. Например, комбинированный препарат Пектосол содержит жидкие экстракты корня девясила высокого, мха исландского, корни мыльнянки лекарственной, травы иссопа лекарственного, чабреца обыкновенного, глицерин, позволяющий назначать Пектосол при бронхитах и ​​других заболеваниях, сопровождающихся кашлем, в том числе сухим, не только как муколитическое средство, но и как противовоспалительное и антибактериальный препарат.

Высокую фармакобиологичну и фармакотерапевтических активность проявляют эфирные масла, которые легко взаимодействуют с рецепторами тканей вследствие высокой растворимости в жирах, воздействуя на физиологические механизмы деятельности органов. Их можно употреблять внутрь, применять наружно, использовать для ингаляций. Предложены новые лекарственные формы препаратов для ванн: пиниментол (для лечения простудных заболеваний) и перозон (для лечения ревматизма). Клетчатка (целлюлоза) – распространенный в природе полисахарид, которому свойственны значительные адсорбивни и антидотная свойства. Исследования, проведенные на кафедре фармакологии с курсом клинической фармакологии Национального медицинского университета им. А.А. Богомольца (доцент Л.Г. Голь), а также в Национальном политехническом университете (профессор А.Ф. Тищенко), позволили установить, что препарат из целлюлозы – карбюлоза – выводит из организма человека радионуклиды, соли тяжелых металлов, нитраты и нитриты. Поэтому Государственный фармакологический центр МЗ Украины разрешил широкое медицинское применение карбюлозы при систематическом поступлении в организм человека радионуклидов (цезия, стронция).

Фитопрепаратам присущ широкий спектр фармакологического действия. Активные вещества женьшеня, элеутерококка, лимонника действуют на нервную и сердечно-сосудистую системы, функцию эндокринных желез. К тому же, лекарственные растения являются сырьем для получения новых препаратов.

натуральные препараты амрита
5.0/5 з 1
 3761
На цій сторінці присутня інформація з відкритих інформаційних джерел компанії «Амріта». Амрита, Amrita - продукція для здоров'я та краси.

Відгуки та коментарі

avatar

натуральные препараты амрита

Логін:
Пароль: