Зимолюбка парасолькова

Сімейство Грушанкові – Pyrolaceae.
Використовувані частини: трава.
Аптечне найменування: трава зимолюбки – Chimaphilae herba.
Ботанічний опис. Багаторічний напівчагарник, 25 см у висоту, з повзучим кореневищем і ребристим одревесневающим при підставі стеблом. Листя вічнозелені, шкірясті, зверху темно-зелені, знизу світлі. У них подовжена або яйцеподібна форма і пильчатий край. Квітки зібрані по 2-7 в зонтикоподібне суцвіття. Кожен окремий квітка поникнули, рожево-червоний, за формою щось на зразок дуже широкого, майже плоского дзвоника. Цвіте з червня по серпень. Зустрічається досить рідко. Зимолюбки можна знайти в сухих соснових лісах на піщаному грунті, де вона росте великими скупченнями.

Збір і заготівля. Збирають траву під час цвітіння. Сушать в провітрюваному місці.

Діючі речовини. Арбутин (гідрохінонглікозід), урсон (гіркота), дубильні речовини і складний метиловий ефір саліцилової кислоти – ось найважливіші діючі речовини цієї рослини.
 
Цілюща дія й застосування. І систематично, і по цілющого дії зимолюбка дуже близька мучниці. Завдяки наявності арбутину її використовують, як і листя мучниці, для дезінфекції сечовивідних шляхів. Особливо добре вона діє при лужної реакції сечі (у нормі реакція сечі кисла), тому що тоді швидко починається і досить довго триває розщеплення арбутину з вивільненням власне дезинфікуючого діючої речовини – гідрохінону. Застосовується зимолюбка і як тонізуючий засіб. Препарати зимолюбки застосовуються при набряках, асциті, а також при хворобах суглобів і подагрі, оскільки одночасно з діурезом підвищується виділення азотистих і хлористих солей. Відвари трави і листя зимолюбки підвищують апетит, поліпшують процеси травлення, а також знижують вміст цукру в крові при цукровому діабеті. Вони рекомендуються як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб, зокрема при надмірному фізичному перевтомі, як відхаркувальний і дезинфікуючий засіб, при туберкульозі, як болезаспокійливе при болях після пологів, при гастралгии і зубного болю, як антисептичний, протизапальний засіб, зовнішньо – при хронічних шкірних хворобах. Відвар трави і листя застосовується при туберкульозі кишечника, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічних колітах і ентероколітах, хронічних закрепах, хронічних простатитах, затримці місячних. Широко використовували припарки з трави при карциномі, пухлинах губ, гланд, молочної залози. Відзначено випадки лікування раку молочної залози.

Застосування в народній медицині. Там, де ця рослина зустрічається, його використовують при запаленнях сечового міхура, болях в нирках і водянці. При хворобах нирок слід обов’язково порадитися з лікарем. Побічних дій при вищеописаному приготуванні чаю можна не побоюватися. У народній медицині відвар трави зимолюбки рекомендують при порушеннях менструального циклу, як кровоспинний засіб при всіх видах кровотеч, а також зовнішньо при лікуванні гнійних ран. У народній медицині Білорусі відвар сухої трави або сухого листя приймають всередину при циститах, хронічних колітах, гастритах. Водний настій трави, рідше настоянку на горілці, вживають при захворюваннях, викликаних підняттям тяжкості після пологів.