Багатий склад і потужні корисні і лікувальні (цілющі) властивості дозволяють широко використовувати овес у народній медицині. У зерні вівса міститься до 60 відсотків крохмалю, 5-8 відсотків жиру, багато білків – 10-18 відсотків (друге місце після гречки), багатих такими нeзaмeнімимі амінокислотами як триптофан і лізин. У вівсі також містяться ефірні масла, камедь, різноманітні вітаміни: В1, В2, В6, каротин, вітамін К, нікотинова і пантогеновая кислоти. У вівсі знайдені калій, магній, фосфор, залізо, хром, марганець, цинк, нікель, фтор, йод та інші. Вівсяні крупи багаті сіркою.
Овес відрізняється оптимальним процентним співвідношенням вуглеводів, білків, жирів і вітамінів комплексу В (40% крохмалю, 11-18% білка, 4-6,5% жирів). Відновлення ритму серцевої діяльності при включенні в дієту вівса, мабуть, пояснюється тим, що вітаміни групи В відіграють важливу роль у здійсненні функцій нервової системи.
Крохмаль вівса забезпечує організм «повільної» енергією, що дозволяє уникнути різкого підвищення рівня цукру в крові і особливо корисно при діабеті. Овес містить білок, необхідний організму для росту і відновлення тканин. Розчинна клітковина при регулярному вживанні знижує рівень холестерину в крові, захищаючи серцево-судинну систему. Вітаміни та мінерали беруть участь у важливих обмінних процесах організму і знижують ризик різних захворювань.
Вівсяні пластівці і толокно – лікувальний засіб при хронічних запальних процесах. Широко використовують вівсяну муку використовують при гострих запаленнях шлунково-кишкового тракту. Овес застосовують як дієтичне харчування для видужуючих людей. У гомеопатії людям, які перенесли важкі захворювання, при астенії та анемії, з вівсяної муки готують есенції з вівса як загальнозміцнюючий засіб. Зелена трава вівса за лікувальними властивостями не поступається зернам. Її настій надає потогінний, сечогінний і жарознижуючу дію.
Овес дуже важливий для обміну речовин нервової тканини і крові, волосся і нігтів, хрящів та кісток. Міститься у вівсі кремній перешкоджає випаданню волосся. Знайдено у вівсі і органічні кислоти: щавлева, молоновая, ерукової.
Овес покращує роботу печінки та підшлункової залози, Також, овес сприяє засвоєнню жиру в кишечнику. Беруть участь в обміні жирів і характерні для вівса біологічно активні речовини – поліфеноли. У вівсяних зернах знайдений фермент, що діє подібно амілази – ферменту підшлункової залози, він допомагає засвоєнню вуглеводів. Є також речовини, названі тіреостатінамі, що впливають на діяльність щитовидної залози.
Слизові відвари вівса або толокна застосовують також при недокрів’ї, що виникла через недостатнє всмоктування заліза, і при хворобах шлунка.
Овес
01
Січ