Болиголов плямистий

Conium maculatum L.

Народні назви: болиголов краплистий, смердюча трава.

Дворічна трав’яниста рослина сімейства зонтичних (Umbelliferae), з гіллястим стеблом борознистим, покритим внизу червонувато-бурими плямами. У перший рік життя розвивається пучок прикореневих листя [в цей час його листя і корінь схожі з петрушкою городньої (Petroselinum sativum Hoffm.) Та пастернаком посівним (Pastinaca sativa L.), що може бути причиною отруєння болиголовом], а в другий рік розвивається стебло , який на родючій грунті досягає 2 м висоти (звичайно 70-150 см). Нижні листя черешкові, троякоперістие, до 60 см довжини; середні і верхні – дрібніші й менш складні, майже сидячі. Квітки білі, дрібні, зібрані в численні складні парасольки, що утворюють щитковидні-волотисте суцвіття. Плоди – двусемянкі, що розпадаються на два полуплодіка. Цвіте у червні – липні, насіння дозріває в липні – вересні. Розмножується насінням. Євразійський вигляд. Росте на пустирях, в городах, по схилах ярів, серед чагарників вздовж річок, іноді на покладах.

Рослина дуже отруйна (особливо плоди до їх повного дозрівання)! У Древній Греції його використовували як “офіційний” отрута, якою отруювали засуджених на смерть. Вважається, що отрутою болиголова був отруєний давньогрецький філософ Сократ. З часів Гіппократа вважається і лікарською рослиною.
 
ЗБІР І СУШКА СИРОВИНИ
У лікарських цілях використовується трава болиголова (стебла, листя, квіти), яку заготовляють в період цвітіння і початку утворення насіння. Всі частини рослини отруйні, тому при заготовках необхідно суворо дотримуватися правил безпеки: не пробувати рослина на смак, не дозволяти збирати дітям, готову сировину зберігати окремо від інших лікарських рослин. Міжвузля стебла дуті, тому діти іноді роблять з нього свистульки і беруть в рот, що дуже небезпечно. Рослина має мишачий запах.

Фармакодинаміка
Рослина має заспокійливу, протисудомну, протизапальну і болезаспокійливу властивостями. Згущений сік болиголова має сечогінну дію.

ЗАСТОСУВАННЯ В МЕДИЦИНІ
Надземна частина. У народній медицині настоянка, сік – болезаспокійливу, седативну, протиастматичні, протисудомну, протиракову; при хореї, шлункових і кишкових коліках, анурії, анемії, дисменореї, полюції, сифіліс. В гомеопатії – при атеросклеротичних явищах, пухлиноподібних розрощення, фиброме матки. У минулому в гомеопатії застосовували у вигляді спиртової настоянки зі свіжої рослини як одне з найкращих засобів від ракових пухлин, припухання лімфатичних залоз, золотухи, недокрів’я, головного болю, запору, затримки сечі, сухого судомного кашлю, почуття страху, затримки менструацій, печії, шуму у вухах.

Листя. Місцево – при ревматизмі і подагрі.

Плоди. У Таджикистані – для лікування епілепсії, серцево-судинних захворювань, раку шкіри; як болезаспокійливий, гемостатичну.

Засоби Амріта, які містять Болиголов