У світі мікроорганізмів

Ніщо живе не здатне так пристосовуватись, захищатися, як мікроорганізми. Їх можна виявити в найнеймовірніших місцях – верхніх шарах атмосфери, на дні морів та океанів, у розпечених пустелях, гарячих джерелах та в арктичних та антарктичних льодах. Причому вражає те, що один і той же мікроорганізм успішно чинить опір шкідливому впливу ряду факторів, з явно різними механізмами дії. З метою захисту вони накопичують та виділяють різні речовини. Спільноти мікроорганізмів синтезують різні пігменти, але виживають лише ті, які утворюють, накопичують та виділяють меланін. Меланіногенез (освіта меланіну) в живій природі – найпотужніший спосіб захисту.

Чому виник такий підвищений інтерес до речовин, які синтезують мікроорганізми з метою самозахисту? Все почалося з маленького грибка, який для власного виживання виділяв у довкілля активну речовину. Завдяки цій речовині було врятовано життя мільйонів людей – це пеніцилін. З моменту відкриття пеніциліну було вивчено безліч мікроорганізмів та виділено багато активних речовин, які з успіхом застосовуються в медицині та багатьох галузях промисловості.

Чорні дріжджі з білого континенту

Таємничий, незвіданий світ – Антарктида! Ця велика пустеля на Південному полюсі майже повністю покрита товстим шаром льоду, вільні від льодовикового покриву лише окремі гірські вершини та деякі безплідні скелясті ділянки.

Суворий і нещадний тут клімат, але саме тут зберігся донині особливо цінний біологічно-активний матеріал – мікроорганізми, що існували ще 10-15 тис. років тому. За своєю класифікацією ці мікроорганізми, що пристосувалися до виживання в агресивному середовищі – екстремофіли.

«Екстремальна» мікрофлора, тобто. те, що живе в умовах, де життя начебто неможливе, з кожним роком дедалі більше цікавить вчених усього світу. Адже саме ці мікроорганізми синтезують, накопичують, виділяють унікальні активні «захисні» речовини. Але, на жаль, із тисяч виділених мікроорганізмів лише один у лабораторних умовах може синтезувати та виділяти ту безцінну активну речовину, заради якої її намагаються культивувати. Ще менше мікроорганізмів синтезують «захисні» речовини за умов виробництва. Вони можуть чудово почуватися, накопичувати біомасу, але цільовий продукт не синтезують – не тільки люди, а й мікроорганізми швидко звикають до хорошого.

Здавалося б, у наш час високих технологій синтезу легко отримати штучний аналог будь-якої «захисної» речовини, проте не все так просто. Як правило, це дуже складні комплексні сполуки з певною, часто неповторною структурою, які відтворити повністю практично неможливо. І пошук нових «екстремальних» мікроорганізмів та їх «захисних» речовин продовжується.

Вперше антарктичні чорні дріжджі Nadsoniella nigra були виділені та описані у 1914 році, потім штам було втрачено (автор Ісаченко). Пізніше відомим радянським мікробіологом Лях С.П. зі співробітниками з антарктичних зразків було виділено та вивчено штам Nadsoniella nigra var hesuelica, отримані мутантні штами цього мікроорганізму. За даними того ж автора, штам Nadsoniella nigra var hesuelica був використаний у роботах, виконаних за програмою космічних мікробіологічних досліджень під умовною назвою Torula nigra (Жукова, Кондратьєв, Козлова).

Відповідно до Лях С.П. мікроорганізми Nadsoniella nigra помітно відрізняються від усіх відомих та описаних у літературі за низкою ознак. Наприклад, меланін дріжджової клітини синтезується структурами, які, на думку автора, є аналогами меланосом клітин хребетних тварин.

Штами, ізольовані Лях С.П., накопичують та виділяють активну речовину, яку автор назвав «астромеланіном». За даними, опублікованими в літературі та патентах, астромеланін має унікальні властивості – на відміну від інших меланінів, має високий ступінь упорядкованості структури і має потужну протипухлинну дію.

Штам Nadsoniella nigra Х-1, використаний при створенні препарату АНКАРЦИН як і штам, виділений та описаний у 1914 році, є дріжджоподібним грибком, але, на відміну від останнього, не тільки накопичує «захисну» речовину, а й виділяє його гранули в навколишнє середовище що особливо важливо для культивування. Можливо, це пов’язано з жорсткішими (надкритичними) умовами, за яких він був виведений.

Скельна порода Антарктики (місце проживання Nadsoniella nigra в природі) піддається постійному впливу ряду руйнівних факторів: жорсткої УФ-радіації (вона тут вище, ніж у будь-якому іншому місці земної кулі), різких перепадів температур (від нуля до мінус 70-80 °), а також стихійному впливу штормових вітрів, морської, талої води, різних солей, льоду і т.д.

Штам Nadsoniella nigra Х-1 – виведений у лабораторному мікрокліматі. З цією метою дріжджі, безпосередньо з острова Галіндез, поміщали в умови значно жорсткіше, ніж у самій Антарктиді. У такому середовищі з мільйонів і мільйонів виживали одиниці – виключно ті, які виділяли гранули «захисної» речовини з багаторазово посиленою активністю, що перевершує раніше отримані зразки. Саме ці дріжджі продукували ту активну речовину – ПФК, на основі якої створено новий препарат АНКАРЦИН. Гранули цієї речовини змушують організм максимально мобілізувати всі свої сили, закладені в ньому природою, для виживання та подолання хвороб.