Видобувати абрикосове масло почали в Китаї для приготування медичних зілля. Це масло використовувалося і в чистому вигляді для лікування суглобових болів і різних запальних процесів на шкірі.
Цікаво, що в силу складності його приготування масло з плодів абрикоса цінувалося досить високо і було доступне в той час лише заможним верствам населення.
До послуг лікарів зверталися правителі і сановники, яким прописувалося абрикосове масло практично у всіх випадках, тому що коштувало воно недешево і придворним лікарям було вигідно використовувати його під час лікування.
Втім, користь від абрикосового масла також була чималою, так що важливі китайці платили не даремно, інакше всі ескулапи вже давно були б зварені в цьому самому маслі.
З молодих абрикосових дерев робилися і бойові жердини, мистецтвом володіння якими так славилися китайські воїни і монахи-буддисти, практикували військові стилі боротьби в гірських монастирях.
Гнучкість і міцність, притаманні дереву абрикоса, стали приказкою в Китаї ще з давніх часів.
У тому ж Китаї було відкрито і кровотворної дію плодів абрикоса – їх стали застосовувати в процесі лікування недокрів’я. Зараз відомо, що 100 г свіжих абрикосів надають таке ж вплив на функції кровотворення, як 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки.
В процесі лікування анемії тієї чи іншої природи завжди виключно корисно їсти плоди абрикоса або пити абрикосовий сік, так як його благотворну дію на кров проявляється навіть у випадках важковиліковних захворювань (лейкемія).
У сьогоднішній фармакології абрикосове масло застосовується як основа для виробництва деяких медичних препаратів, зокрема, таких засобів, як сульфозін і абріфід. За властивостями вони схожі персиковому і прекрасно розчиняється в тканинах нашого організму.
На основі абрикосового масла в Кореї готують спеціальний бальзам для волосся, який попереджає появу лупи набагато ефективніше, ніж сучасні патентовані шампуні.
Тайвань славиться своїми запашними маслами, частина з яких містить в своєму складі абрикосове масло вищого очищення, здобуте з плодів спеціально вирощуваних сортів.
Ці дерева в період цвітіння поширюють неповторний аромат на велику відстань, приготоване ж з їх плодів олія є найціннішим сировиною парфумерної промисловості.
Крім чудового смаку абрикоси мають дуже корисними і цілющими (лікувальними) властивостями.
Склад абрикоса: вітаміни та мінерали
Абрикос містить до 20-27% цукрів, органічні кислоти – саліцилову, яблучну, лимонну. Абрикоси багаті солями калію (350 мг% калію міститься в свіжих плодах і 1-1717 мг% – в сушених), зміцнюючими серцеву діяльність, кальцію (бере участь в утворенні тканин), заліза (підвищує гемоглобін крові). Абрикоси надають цілющу дію при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок і при ожирінні.
Живильні властивості абрикоса
За поживного індексу м’якоті абрикос стоїть на першому місці серед кісточкових культур. У плодах абрикоса є до 260 мг/100 г з’єднань групи флавоноїдів, що сприяють зміцненню стінок кровоносних судин, що володіють антимікробними і лучезащітнимі властивостями; пектини, здатні виводити з організму отруйні речовини, важкі метали і радіоактивні елементи; вітаміни Р, А, В1, В2, В6; антибактеріальні речовини.
Абрикоси акумулюють у собі енергію цукру, вітамінів, мінералів, пектинів, дубильних речовин – словом, все, що потрібно для життєдіяльності організму. Жовтий колір плодам надає бета-каротин, зміст якого в абрикосах виключно високо. Бета-каротин необхідний для підтримки хорошого зору і здорової шкіри.
Крім того, в абрикосах багато солей калію, завдяки чому вони роблять виражений сечогінний ефект як в сирому, там і в сухому вигляді (курага, урюк). Через високий вміст солей магнію і заліза свіжі та сушені абрикоси рекомендують включати в дієту гіпертоніків і хворих на анемію.
Одним з корисних властивостей плодів абрикоса є те, що вони допомагають поліпшити пам’ять і підвищують мозкову активність, що безперечно дуже важливо для людей займаються інтелектуальною працею, школярам і студентам.
Абрикос дуже корисний дітям для росту, оскільки в них багато каротину, а також людям з порушеннями функцій центральної нервової системи, при захворюваннях шкіри і слизових оболонок очей.
Абрикоси багаті фосфором і магнієм, які потрібні організму для активної роботи мозку. Вони багаті мікрокаліем, необхідним для живлення серцевого м’яза, а також для підвищення гемоглобіну в крові, що сприяє збільшенню опірності організму. Крім того, абрикос допомагає при анемії.
Свіжі плоди абрикоса їдять сирими. Не готуйте з абрикосів компоти, варення або джем. Корисний абрикосовий сік (краще його отримати за допомогою електросоковижималки і випивати протягом 3-4 хв).
Значний вміст в абрикосах заліза визначає їх лікувальну цінність для людей, що страждають недокрів’ям. Встановлено, що 100 г абрикосів роблять на процес кровотворення такий же вплив, як 40 г заліза або 250 г свіжої печінки.
Застосування і лікування абрикосом
Протинабрякову, сечогінну дію густих настоїв і відварів з сушених абрикосів (кураги) без цукру відомо давно. Їх широко використовують у комплексній терапії багатьох захворювань серцево-судинної системи і нирок. Можна вводити абрикоси і в раціон хворих на цукровий діабет, але слід врахувати, що деякі сорти абрикосів, такі як узбецькі і таджицькі сорту (шептала) таким хворим протипоказані, оскільки вміст у них цукру становить 80%.
З великою користю абрикоси і курагу включають у так звані магнієві дієти, застосовувані для лікування гіпертонічної хвороби та аліментарних форм недокрів’я.
Насіння абрикосів йдуть на приготування жирного абрикосового масла, близького за складом до мигдальне та персиковому. У абрикосовому олії міститься до 20% лінолевої кислоти, до 14% стеаринової і до 5% миристиновой. Це масло не висихає, але під впливом світла і повітря швидко прогоркает. Його використовують як розчинник жиророзчинних медикаментів, призначених для внутрішньом’язового та підшкірного введення.
Абрикосовий камедь, крапельки або натікання прозорою жовтуватою маси на стовбурах дерев абрикоса, використовують у виробництві кровозамінників.
Насіння абрикоса застосовують у східній медицині як засіб проти кашлю, що призначається при бронхітах, бронхіальній астмі, ларингіті, трахеїті, катарі верхніх дихальних шляхів.